<< Главная страница

Микола Костомаров Соловейко



Категории Поети-Романтики ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила!  Зелений сад вдяга весна, Могила забринiла!   Як гарно слухать, коли внiч Маленький соловейко  В квiтках затлямка, засвистить Так приязно, любенько!   А тут вони ведуть танок! Хто гласи ïх розлiчить? Хто передом iз ïх iде? Хто зорi перелiчить?   Той на тополi, тi в кущах, Тi в вербах, тi в калинi... Один бiля могили сам Спiває на ялинi.   Щебече вiн: не то спiвець Вiршами люб'язними Кохання й радiсть роздiля З серцями приязними.   Затьохка вiн — не то бiди  Оплакує людськiï; Жаль ллється в серце, як в квiтки Крапельки дощовiï.   От застогнав, i от замовк... Терликнув — вп'ять залився... Не то спiвець в останнiй раз Iз миром розпростився!   I в небо думкою влетiв, Мiж зорями спiває, А странний спiв його людей Уже не порушає.   Спiває пташка, i нiхто Не взяв ïï в примiтку! Спiва спiвець — нiхто йому З душi не кине квiтку!   Одно серденько мiж всiма Глас пташин розпiзнало; Одно серденько пiсня та  Спiвцева розрушала.   I цiлий день смутна, тиха Самотняя могила, А вранцi зомнята трава,  Де дiвчина сидiла.   Коментар Поезiя М. Костомарова Соловейко змальовує неперевершеного спiвця, володаря душ усiх закоханих — соловейка. Його спiв то веселий, то сумний, зрiзними переливами та колiнцями. 1 ось уже до нього приєднуються iншi спiвцi-товаришi. Мало хто поцiнує той спiв у пустельному саду, на зеленiй могилi — хiба що дiвчина, яка, мабуть, тяжко сумує i прийшла до дорогоï ïй людини на могилу. Вiрш пройнятий елегiйним настроєм.

Метки Соловейко, МИКОЛА КОСТОМАРОВ, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Микола Костомаров Соловейко


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация